ОБШМАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШМАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. чим, розм. Забруднювати кругом, по всій поверхні чим-небудь маслянистим.
2. діал. Оббивати (про дощ, хуртовину і т. ін.). Хата осунулась… Стріха місцями повигнивала,.. ще до того дощ та хуртовина оббила, обшмарувала… (Мирний, І, 1949, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 607.