ОБШПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБШПА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Обпікати гарячою рідиною, окропом; ошпарювати. Почав [Загнибіда] розказувати, як Христя обшпарила руку (Мирний, III, 1954, 77); [Матрона:] Додому зараз! Чуєш? Бо ти [тобі] окропом оту головище обшпарю, щоби-с і межи людей не міг показатися (Фр., IX, 1952, 400).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 608.