О́БІГ, у, ч.
1. Використання, вжиток. Це потім придумають і пустять в обіг офіційне.. визначення — "масово-політична робота"; для Давида її по суті нема, — є щоденна турбота про те, щоб господарі нового життя відчували себе справді господарями (Не ілюстрація.., 1967, 173); Вилучати з обігу.
2. ек. Характерна для товарного виробництва форма обміну продуктів праці та інших об’єктів власності шляхом купівлі-продажу; рух товарів та інших цінностей у суспільстві. Додаткова вартість не може виникнути з товарного обігу, бо він знає лише обмін еквівалентів.. (Ленін, 26, 1972, 55); Грошовий обіг.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 502.