ОБІДО́К, рідко ОБОДО́К, дка́, ч.
1. Зменш. до о́бід. На носі сиділи традиційні окуляри в нікельованих ободках (Панч, Синів.., 1959, 6); Настало повне затемнення.. Крізь сутінки пробивається вузенький обідок корони Сонця (Рад. Укр., 16.11 1961, 4).
2. Смужка, облямівка, яка обрамовує, оточує що-небудь. Он риба гра.. Цілою черідкою так і суне; спинки — чорні, боки — срібно-золоті, а очі з червоними обідками… (Мирний, III, 1954, 242); Нова тарілка, з позолоченим обідком, так і випорснула в Уляни з рук (Кучер, Трудна любов, 1960, 516).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 504.