ОБІЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., рідко. Те саме, що розізли́тися. Славко обізлився ще більше, але нічого не сказав (Коп., Лейтенанти, 1947, 192); Головченко обізлився, блискавичні рум’янці роздули його.. щоки (Стельмах, Правда… 1961, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 504.