ОВОЛОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. оволоді́ти. Ждучи в невеличкому палісаднику виклику до командуючого, він думав, що, напевне, полк його чекають важкі битви за оволодіння Дніпром (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 108); Василь протанцював уже три вулички. Отак, певно, й народжувались народні танці.. Не на паркетах виникли їх святкові рухи, а в тайних наказах жаги оволодіння (Довж., І, 1958, 89); Питання оволодіння майстерністю і, зокрема, роботи над образом має для молодих поетів першорядне значення (Мал., Думки.., 1959, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 612.