О́ВСІ, О́ВСІМ, присл., діал. Зовсім. Біда людям, біда й скотині! не буде овсі ні хліба, ні на зиму огородини, не буде і паші скотині! (Кв.-Осн., II, 1956, 130); — Прийміть, козаки, до гурту, бо занудився овсі! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 349); — Молодий чоловіче..! Не знаєте ви світу овсім… (Крим., Вибр., 1965, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 612.