ОГІРКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до огіро́к. Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву (Довж., Зач. Десна, 1957, 465); На огірковій плантації вже порались чотири молодиці (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 614.