Слово "одиниця" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОДИНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Найменше ціле число, перше в десятку, а також цифра 1, якою воно позначається; // тільки мн. Числа від 1 до 9, а також цифри, що їх позначають; // тільки мн. Останні цифри багатозначних чисел.

2. Найнижча оцінка успішності в навчанні за п’ятибальною системою, що означає "дуже погано". Прочитавши Сусані Уласівні ту поему, о. Артемій написав внизу свою рецензію: "Погано! Варто поставити одиницю!" (Н.-Лев., IV, 1956, 190); Батько гримітиме на цілу квартиру про олухів, остолопів, обормотів, оболтусів і ослів, яким він сьогодні виставив одиниці або залишив без обіду і в карцері (Смолич, II, 1958, 45).

3. Умовна величина, яку прийнято за основу при вимірюванні, визначенні однорідних з нею величин. Зявились нові поняття, які суперечили тому, що дотепер він знав. Так, наприклад, з гімназії він виніс впевненість, що квадрат — це геометрична фігура і більш нічого, а тут виявилося, що це, крім того, і найбільша одиниця виміру (Вільде, Сестри.., 1958, 493); — Я безсмертна людина, — думає генерал Федорченко, дивлячись на блакитні простори, — і абсолютно неважно, скільки мікронних одиниць часу буде існувати моє особисте я (Довж., II, 1959, 69).

4. Окрема особа, індивідуум. Який тіснозорий цей чоловік, котрий не знає, що лише загальне добро може ущасливити одиницю! (Кобр., Вибр., 1954, 30); Індивідуальність — це одірвана від маси, самотня одиниця (Еллан, II, 1958, 67); Більшість перлин народної поезії створено.. окремими обдарованими одиницями (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 6); // тільки мн. Небагато, мало хто; деякі. Згодом, коли вечір уже ліг на все, почали приходити з міста одиниці, що їх винайшов там Кіхана (Ю. Янов., І, 1958, 210); — Про зброю треба дбати, — почав він далі.. — А в нас, на жаль, є такі одиниці, яким це байдуже (Гончар, І, 1954, 446); З героїчних захисників легендарного гарнізону [Брестської фортеці] в живих залишилися одиниці (Рад. літ-во, 7, 1965, 4).

Шта́тна одини́ця — посада, передбачена штатним розписом, а також працівник, який займає цю посаду. — Я добився для вас штатну одиницю (Кучер, Трудна любов, 1960, 254); [Римар:] А зрештою, яке тобі діло до моєї розмови? [Зозуля:] Як то яке? Що я, так би мовити, штатна чи позаштатна одиниця? (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 10).

5. розм. Те саме, що одина́чка. Хлопці-брати порозходились із дому.. Лишилась одиницею — приймака прийняли (Головко, II, 1957, 190); А я в батька росла, Одиниця була, Мене мати не жаліла — Взяла заміж віддала (Укр.. лір. пісні, 1958, 110); Сотник Завістний протер очі, поправив вуса і обняв гаряче свою одиницю, свою останню на житті втіху — Орисю (Стар., Облога.., 1961, 13).

6. Окрема частина чого-небудь, що становить відносно самостійне ціле. Кінні дружини.. складалися з окремих одиниць — десятків, сотень (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367); Кожне житло, що належало дружинникові, було відокремленою в господарському відношенні одиницею (Археол., VIII, 1953, 17); Слово, основна одиниця мовлення, являє собою єдність знака і значення (Рад. психол. наука.., 1958, 229).

Бойова́ одини́ця — з’єднання бійців одного роду військ, а також військових частин, що становлять певне ціле і перебувають під єдиним керівництвом. Микола Щорс в бойових умовах приймає командування дивізією. Це була міцна, добре організована бойова одиниця (Скл., Легенд. начдив, 1957, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 629.