ОДИНИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Окремий, відособлений. Фруктові дерева різних сортів та ягідні кущі представлені були в садку не сортовими масивами, а лише одиничними сортовими екземплярами (Смолич, День.., 1950, 92); Основним типом поховань скіфського часу на Посуллі є одиничні трупопокладення в ямах з дерев’яними склепами (Археол., VIII, 1953, 126).
Одини́чне виробни́цтво — виготовлення різних виробів одиницями або невеликими разовими серіями. Для внутрішнього шліфування є спеціальні додаткові пристрої. Такі верстати широко застосовуються в інструментальних цехах при одиничному і дрібносерійному виробництві (Верстати-гіганти, 1958, 20).
2. Стос. до одиниці (у 3 знач.). Простій відносній формі вартості одного товару відповідає одинична еквівалентна форма іншого товару (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 67).
3. у знач. ім. одини́чне, ного, с. Філософська категорія: предмет, процес або явище з його властивостями і основними ознаками, що відрізняють його від інших предметів, процесів або явищ. Справжнє мистецтво в одиничному пізнає загальне і сутнє (Рад., літ-во, 8,1966, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 629.