ОДНОКЛУ́БНИК, а, ч. Той, хто належить до одного спортивного клубу, товариства. Вигравши обидві зустрічі.., спартаківці Києва здобули право на зустріч із своїми московськими одноклубниками (Спорт.., 1958,71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 635.