ОДНО́ЛІТОК, тка, ч.
1. Те саме, що рове́сник. Ріс я в лісі на самоті.. Товариша однолітка не було (Вовчок, VI, 1956, 301); Серед однолітків не було йому [Довбушу] рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (Гжицький, Опришки, 1962, 133).
2. бот., зоол. Рослина або тварина віком в один рік; однорічка. Помпілій Нума, римський цар, .. взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь плести (Шевч., II, 1953, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 636.