ОДНОРАЗО́ВО. Присл. до одноразо́вий 1, 3. — Повне забуття минулого, довічний кусень хліба,.. п’ять тисяч лір одноразово — це непогана платня (Смолич, І, 1958, 82); З-під коротких оксамитних губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (Стельмах, II, 1962, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 637.