ОДНОТО́ННО. Присл. до одното́нний1 1. Меценат і двоє його почесних гостей розмовляють межи собою, Меценат трохи зниженим голосом, Префект рівно, однотонно і трохи недбало (Л. Укр., III, 1952, 447); Ледь чутно лепече берізка, та за хлівом однотонно хурчать млинки (Мушк., Серце.., 1962, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 640.