ОДУБЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що одубі́ти 1. Кобза боязко огледів Марка, руки його зовсім охолоділи, і ввесь одубенів (Стор., І, 1957, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 642.