ОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що одяга́ти. Вдень дуже тепло, і ми всі вбираємось по-літньому, а ввечері, хто гуляє, то вже одіває осіннє (Л. Укр., V, 1956, 359); — Що це за спеціальні обставини, Павле Макаровичу? — не глянувши на Діденка, а ще уважніше придивляючись до себе в дзеркалі (одівала шапочку), спитала Ївга Семенівна (Головко, II, 1957, 566); Сьогодні, в один з найяскравіших днів, Ти галстук червоний на груди одів (Бичко, Вогнище, 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 630.