О́ЖЕЛЕДЬ, і, ж. Тонкий шар льоду на поверхні землі, на деревах і т. ін. Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Шевч., II, 1963, 411); В садках гірським кришталем блищала ожеледь, бурульки іскрилися і мінилися діамантами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.