ОЖЕ́НЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин ч. до ожени́ти. У мене один син нежонатий, а другий оженений (Сл. Гр.); Недавно оженений син тримав одною рукою попід шию молоду жінку (Ірчан, II, 1958, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.