ОЖИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до ожи́на. Ой вийду я у Кечеру на чорні ожинки, А мій милий на малинки тої же годинки (Коломийки, 1969, 140).
2. нар.-поет. Уживається як пестливе звертання до жінки, дівчини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 648.