ОЖИРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. ожирі́ти. Ожиріння — результат порушення динамічної рівноваги між кількістю енергії, яка надходить в організм з їжею, та енергією, що він її витрачає (Наука.., 4, 1966, 29); Страждали [люди] від ожиріння й браку свіжого повітря — і не ходили пішки, а їздили в щільно замкнених каретах (Полт., Повість.., 1960, 418); Неля не встигла висловити своєї волі, коли до кімнати увійшов чернець. Це був красивий якоюсь жіночою вродою високий мужчина з помітним вже ожирінням (Вільде, Сестри.., 1958, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 649.