ОЗА́ДДЯ, я, с., розм. Те саме, що кри́жі 1, 2. Часом не втримається котрийсь і лясне долонею по ситому озадді коня (Ле, Хмельницький, І, 1957, 249); Кирило засміявся, побачивши, як бандит, підкидаючи озаддям, підбіг навкарачки до тину і принишк (Речм., Весн. грози, 1961, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 649.