ОЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм., рідко. Те саме, що озвірі́ти 2; // Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь з нестримним роздратуванням; визвіритися. — За ним уліз і я. — А ти ту [тут] чого? — озвірився він на мене (Фр., II, 1950, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 650.