ОЗОКЕРИ́Т, у, ч. Мінерал групи нафтових бітумів білого, жовтого, бурого або зеленуватого кольору, схожий на бджолиний віск; використовується в парфюмерії, фармацевтичній промисловості, для виготовлення мастил і т. ін.; гірський віск. Жінки та дівчата, замазані глиною з ніг до голови, вигортали з киблів леп, вибираючи з нього шматки озокериту (Кол., Терен.., 1959, 59); День і ніч тече з глибоких підземель густа нафта, йде на-гора ситий озокерит (Кучер, Дорога.., 1958, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 657.