ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що опові́сник. Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дн. Чайка, Тв., 1960, 200); Стріла бранців сумнозвісна Кафа лементом окличників купецьких (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 573).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 665.