ОКО́ЛИТИ, лить, док., перех., рідко. Оточити колом. — Діти! — звернувся він до табунця босої.. дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку, — погукайте-но дядька Сидора (Л. Янов., І, 1959, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 673.