ОКОНТУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКОНТУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., спец. Визначити контури, приблизні межі чого-небудь. У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю.. Наступні геологічні експедиції мають оконтурити ці райони (Донч., II, 1956, 44); // Певним чином намічати, показувати контури, обриси, межі чого-небудь. Кожний брав землю в радіусі між репером і слідом інженерової лінії — і кидав ту землю на обвід — оконтурювали стовбур [шахти] (Рудь, Гомін.., 1959, 146); Останнім часом широко застосовується спосіб законтурного заводнення пласта, який полягає в тому, що поклади нафти оконтурюють кільцем свердловин, куди під тиском нагнітають воду (Гірн. пром.., 1957, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 674.