ОКО́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Те саме, що обко́пуватися 1. Хмельницький дав наказ отаборитися. Втомлене швидким маршем козацьке військо окопувалося (Кач., Вибр., 1953, 155); — Чи то шлях так вибили, чи ровом окопалися? — промовив Яким (Мирний, IV, 1955, 323).
2. військ. Копати окопи (у 2 знач.). Окопувався [Орлюк] під кулями, працюючи лопатою, аж зуби скреготіли, до сьомого поту (Довж., І, 1958, 306); Багато є форм оборони. Але Найкраща — окопуйсь, солдате! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 220).
3. перен. Зміцнивши своє становище де-небудь, почувати себе у безпеці. В "Аванпостах" [І. Кириленка] основою сюжету також є боротьба за хліб, викриття куркулів, що окопалися в колгоспі (Рад. літ-во, 4, 1958, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 675.