ОКРИ́ВДЖУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. теп. ч. до окри́вджувати. І все то була старовина рідна, своя, минуле рідного народу, його історія — славна й трагічна, сто крат окривджувана лихими нападниками (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 679.