ОКУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОКУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм.
1. Звивати кубло, гніздо.
2. перен., зневажл. Осідати, оселятися де-небудь. Поруч відважних людей окублилися боягузи (Вол., Дні.., 1958, 164); // Установлюватися, наставати. [Мелашка:] Там, де поберуться без кохання, .. то з такого шлюбу шкода сподіватись супокою, лихо та гармидер там зразу окубляться (Кроп., IV, 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 684.