ОКУГА́, и́, ж., діал. Куга. Проходила ж зима, і радісно пускали ми з окуги качок в шумливих ручаях… (Сос., Близька далина, 1960, 171); Наробе [Позіхайлик] гарних поплавців, та не з окуги, а з якогось дерева (Морд., І, 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 684.