ОКУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оку́тати. Окутаний двома ковдрами Петреску смачно спав, коли до нього підійшов вартовий (Галан, Гори.., 1956, 79); Перед очима Багрича постало окутане димами Бреслау (Дмит., Обпалені.., 1962, 177); Маленьке сільце Босівка. Невеличкі біленькі хатки його, окутані садками та левадами, розбіглись по пригорку (Коцюб., І, 1955, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 687.