ОКІ́Т, око́ту, ч. Роди в овець, кіз, котячих та деяких інших ссавців. Антон встиг побувати і в кошарі та дізнатися, що вже розпочався окіт овець (Чорн., Потік.., 1956, 291); // Одноразовий приплід однієї тварини або групи тварин. — Таке вродилось [ягня], та ще й не одне: троє таких калічок в сьогорічному окоті… (Гончар, Тронка, 1963, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 664.