ОЛІ́Я, ї, ж.
1. Рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин (переважно з їх насіння або плодів). У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби (Фр., IV, 1950, 92); А якої тільки олії нема в нас! І соняшникової, і льняної, і конопляної, і з рапсу, і з кользи, і з рижію, і з маку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 144); Смерекова олія являє собою безколірну рідину з приємним запахом хвої (Підручник дезинф.,1953,188); // Харчовий продукт, який добувають з насіння або плодів деяких рослин (перев. соняшнику). Коли не забредеш к Мірошнику, бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало..; У п’ятницю — просіл, з олією блинці [млинці] (Греб., І, 1957, 69); Михайло в мисочку налив олії і сіллю потрусив. Став хліб краяти (Головко, І, 1957, 146).
Би́ти (зби́ти і т. ін.) олі́ю — добувати олію з рослинних плодів або насіння. — Гвинт наче й не велика штука, а без нього олії не зіб’єш (Тют., Вир, 1964, 207).
∆ Ефі́рна олі́я див. ефі́рний.
◊ Ви́бити олі́ю кому; Ви́давити олі́ю з кого — побити кого-небудь. — Получиш добру халазію, Він видавить з тебе олію, От тілько йще тут поборись (Котл., І, 1952, 81); Ма́ти олі́ю в голові́ — мати розум, здоровий глузд; бути розумним. Кузьма .. стає кумом королю: має що випити, має чим закусити, має гроші і навіть уже перші чоботи справив, а на другі купив юхти. От як може чоловік жити, коли має олію в голові! (Стельмах, II, 1962, 315).
2. спец. Олійна фарба. На початку тридцятих років Анатолій Петрицький здійснив дві великі серії портретів діячів української радянської культури, одну в олії, другу в акварелі (Літ. Укр., 19.ІІ 1965, 4); Георгій Васильович [Курнаков] створив серію робіт олією на лінолеумі (Мист., 6, 1965, 20).
3. заст. Мастило. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі (Коцюб., II, 1955, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 690.