ОРОЧО́НИ, ів, мн. (одн. орочо́н, а, ч.). Самоназва групи південних евенків, що живуть в районі від Забайкалля до північно-східної частини Амурської області, а також назва евенків, що живуть у Китаї.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 749.