ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. Засіб. У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький "узявся, — за його словами, — до сцени, — вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного" (Життя Саксаганського, 1957, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 750.