ОРФОГРА́ФІЯ, ї, ж. Система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови; правопис. Учні писали деякі слова так, як вимовляли в Ковалівці, порушуючи правила орфографії (Кучер, Трудна любов, 1960, 274); // Написання слів відповідно до таких правил. І мова, і орфографія грамот [до 1450 р. ] ще досить строкаті, неусталені (Пит. походж. укр. мови, 1956, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 751.