ОСВІ́ТЛЕНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. осві́тлений 2. З моєї космічної ракети дуже добре видно узбережжя, обриси міст, особливо вночі видно обриси міст по освітленості (Рад. Укр., 22.VІІІ 1962, 2).
2. спец. Ступінь освітлення якої-небудь поверхні, простору. Освітленість змінюється обернено пропорціонально квадратові відстані від джерела світла (Наука.., 3, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 755.