ОТАКЕ́ННИЙ, а, е, займ. Збільш. до отаки́й 2. Поглянемо — аж отакенна завтовшки залізяка у ній [у машині] застряла (Мирний, IV, 1955, 247); Мар’яна навшпиньках підійшла до ліжка: — Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! — і вона затормошила Яшка (Головко, І, 1957, 158); Стернями та картоплищами я скочуюсь до микитівського ставочка, де були отакенні коропи (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 800.