ОТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТЕ́РТИ, отру́, отре́ш, док., перех., рідко. Те саме, що обтира́ти. Всі дихали важко,.. отирали краплистий піт із лиць (Фр., VI, 1951, 12); Червоногвардійці.. засилали прокльони на голови контрреволюції.., а хто й сльозу отирав кулаком (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 356); — І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани… (Шевч., II, 1963, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 805.