ОТРУ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до отру́йник. [Андромаха:] Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице..! (Л. Укр., II, 1951, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 810.