ОТРУТОХІМІКА́Т, у, ч. Речовина, що використовується для хімічної боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин. Отрутохімікати, що захищають посіви від шкідників і хвороб, дають додаткової сільськогосподарської продукції на 6 мільярдів карбованців! (Рад. Укр., 3.ІІІ 1966, 4); Для обеззараження насіння застосовують передпосівне протруювання його різними отрутохімікатами (Техн. культ., 1956, 161); Довгоносик — страшний ворог культурних рослин, і отрутохімікати малоефективні в боротьбі з ним (Веч. Київ, 28.VI 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 811.