ОТРУ́ШЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до отруси́ти. Осінь… Шкільний сад. Нас, учнів, пускають туди разом із осінніми вітрами, коли вже отрушена бувала там уся садовина (Вас., II, 1959, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 811.