ОТРІ́Й, отро́ю, ч., діал. Отрута. Отрій смертельний цілування відразу в груди їй проник… (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 810.