ОЦИНКО́ВАНИЙ, а, е, мет. Дієпр. пас. мин. ч. до оцинкува́ти. Лантух підняв добре замасковану ляду, дістав великий оцинкований бідон (Руд., Остання шабля, 1959, 42); Оцинковане залізо.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 828.