О́ЦТОВИЙ, а, е. Прикм. до о́цет; // Признач. для зберігання оцту. Оцтова пляшка; // Який містить оцет або змочений в оцті.
◊ О́цтова есе́нція — торговельна назва міцного розчину оцтової кислоти; О́цтова кислота́ — органічна сполука, що має вигляд безбарвної рідини з характерним різким запахом. Із водоростей виготовляють оцтову кислоту, ацетон, спирт, нітроцелюлозу, пластичні маси, поташ тощо (Знання.., 2, 1966, 3); О́цтове де́рево — південна декоративна рослина родини сумахових, з якої добувають виноградний оцет. Кипарисів [на Капрі] небагато. Великі оцтові дерева (Коцюб., III, 1956, 333); Червоніє дерево оцтове, Мов смішний малюнок малюка (Рильський, III, 1961, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 829.