ОЦІ́НКА, и, ж.
1. Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати. Літом якраз вони ганяють по селах, один — кустарів описує, а другий — здається, над оцінкою землі працює (Мирний, V, 1955, 385); Насмілюсь прохати дозволу Вашого прислати Вам ту комедію на перегляд і оцінку (Коцюб., III, 1956, 123); Питання про експропріацію дрібних землеробів має величезну вагу для розуміння і оцінки капіталізму в землеробстві взагалі (Ленін, 27, 1972, 196).
2. Вартість, ціна чого-небудь. Оцінка.. майна встановлюється не вища від середніх ринкових цін, що існують на дане майно (Цив. кодекс УРСР, 1950, 57).
3. Думка, міркування про якість, характер, значення і т. ін. кого-, чого-небудь. Його [Черниша] роботі навіть вибагливий Іван Антонович дав позитивну оцінку (Гончар, III, 1959, 238); Віра пригадала, що останнім часом читала якусь рецензію з негативною оцінкою творчості Достоєвського (Руд., Вітер.., 1958, 59).
4. Прийняте позначення якості знань і поведінки учнів. Третя чверть кінчається, і кожному хочеться підвищити свої оцінки (Багмут, Щасл. день.., 1951, 94); Вчителі.. почали задавати додому завдання та ставити оцінки на уроках (Мушк., Чорний хліб, 1960, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 828.