ОЩА́ДА, и, ж., розм.
1. Те саме, що оща́дливість.
2. Вияв співчуття, жалю, милосердя до кого-небудь. [Свиридиха:] Зброя влучна та зручна!.. жодному ворогу ощади не дасть! (Стар., Облога.., 1961, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 839.