П’Я́НСТВО, а, с. Постійне надмірно вживання спиртних напоїв; хвороблива пристрасть до них. П’янство — в роботі не товариш (Укр.. присл.., 1955, 207); Були часи, коли він зовсім не пив, як же вхопився вже до п’янства, то пропадав з дому на два-три тижні (Март., Тв., 1954, 245); Мені майже фізично стало в тих умовах важко дихати: п’янство, темнота, доноси (Вас., IV, 1960, 35); — Боюсь, що посумує [Левко], понудьгує отак якийсь час, а потім зірветься чи в п’янство, чи в якийсь розбій (Стельмах, І, 1962, 604).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 418.