П’ЯНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи п’яний. На його обличчі вираз безтурботного вдоволення. П’янувата посмішка ніби говорить: «Тепло на світі, мир на землі, а на столі горілка. Чого ж іще треба?» (Жур., Дорога.., 1948, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 418.