ПАВУТИ́ННЯ, я, с.
1. Збірн. до павути́на 1. В сінях стояла бочка з водою, бляшана коновка й березовий віник із довгим держаком: десь, мабуть, зо стелі змітали павутиння (Март., Тв., 1954, 345); Обтрушуючись, оббираючи з себе клубки павутиння, офіцери пробираються назустріч один одному (Гончар, III, 1959, 240); * У порівн. На небі сірим павутинням снувались хмари (Коцюб., І, 1955, 391); Немов осіннє павутиння, мої думки… Як сни… (Сос., І, 1957, 234).
2. Те саме, що павути́на. На стелі Павутиння павук собі плів (Л. Укр., І, 1951, 356); Ми збирали з сином на землі каштани, Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє синь, Як колише вітер струни павутинь (Рильський, II, 1960, 83); Серед того павутиння неводів чорнів кухарський курінь (Н.-Лев., II, 1956, 221); Над критими грузовиками зводилось стальне павутиння високих антен (Кучер, Голод, 1961, 436); Павутиння підозри проти колишнього співробітника насотувалось навіть у Силантьєва (Трубл., І, 1955, 87); Чимало людей у чорне павутиння оманлива біблія втягла (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 83).
◊ Обпліта́ти (обпле́сти, обсно́вувати, обснува́ти і т. ін.) павути́нням — те саме, що Обпліта́ти (обплести́, опліта́ти, оплести́ і т. ін.) павути́ною (див. павути́на); Плести́ (снува́ти) павути́ння; Розкида́ти павути́ння — те саме, що Плести́ павути́ну (див. павути́на). Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Рибак, Зброя.., 1943, 64); [Хуса:] Жаль дивитись, як вони снують навколо нього павутиння злості і замислів злочинних (Л. Укр., III, 1952, 174); [1-й чоловік:] Павук [Бичок], одно слово — павук! Скрізь навкруги розкидав павутиння (Кроп., І, 1958, 479); Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (Шиян, Баланда, 1957, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 9.